День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років

 Цей день встановлено Законом України у 2023 році на знак солідарності  з Європою в пам’ятанні про ту страшну трагедію в історії людства. Спільним також є символ памʼяті про Другу світову війну – мак памʼяті.

Понад 10 років тому Україна долучилася до традиції відзначення перемоги над нацизмом в європейському дусі – не святкуємо, а вшановуємо. Саме так у суспільстві усталилося сприйняття 8 травня та Другої світової війни крізь людський вимір, з акцентом на ролі людей, котрі боролися проти нацизму. У День пам’яті та перемоги Україна традиційно вшановує їх, висловлює повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам’ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни.

Друга світова розпочалася для України нападом нацистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших наших міст. А з 22 червня 1941-го після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. Близько 7 мільйонів осіб було мобілізовано за роки війни з України до Червоної армії. Кожний другий із них загинув, а кожний другий із тих, хто залишився живим, отримав інвалідність.

День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

На початку війни український народ, не маючи незалежної держави, був розділений між кількома країнами. Нацисти і комуністи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя, у власних цілях та геополітичних іграх використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету. Наші землі вони розглядали виключно як ресурс.

Жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. 

Інформаційно-роз'яснювальна бесіда, щодо недопущення вербування дітей та залучення до диверсійної діяльності

 

Чорнобиль - техногенна катастрофа

 

    26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної

катастрофи. Тоді під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної

електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара

радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні

ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії

Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу.

    Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до проблем із громадським

здоров’ям та демографією, непоправних економічних, соціальних і гуманітарних

наслідків. За екологічними наслідками аварія переросла у планетарну катастрофу:

радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи.

    На той час в Радянському Союзі проголосили гласність і відкритість. Однак

надзвичайна ситуація на ЧАЕС засвідчила фальшивість гасел. Розуміючи, що

екологічна катастрофа такого масштабу матиме негативні наслідки для

комуністичного режиму, керівництво СРСР обрало курс на її замовчування, і вся

інформація про катастрофу одразу опинилася під ідеологічним контролем КПРС

і КГБ.

    Чорнобильська трагедія засвідчила неготовність державної верхівки

підпорядкувати політичні інтереси гуманістичним цінностям життя і здоров’я

людей. Щоб продемонструвати, буцімто ніякої небезпеки радіації немає, партійне

керівництво не відмінило першотравневу демонстрацію. 

    Чорнобильська катастрофа стала одним із каталізаторів розпаду СРСР.

Спроби Москви приховати правду про її наслідки, недостатні заходи безпеки і

допомоги потерпілим похитнули віру в “гуманність” комуністичної ідеї навіть у

найлояльніших прихильників. Радянська влада продемонструвала кричущу

безвідповідальність за долі людей.

Толерантність та рівні можливості

 

Толерантність (від лат. tolerance) – терпіння, прийняття іншої людини такою, якою  вона є, зі всіма її достоїнствами і недоліками.

Толерантність – це поступливість, це активна позиція, викликана визнанням прав і свобод людства.

Толерантність людей є найважливішою умовою миру і злагоди в сім’ї, колективі та суспільстві.

Толерантність — це повага до інших людей, навіть якщо вони відрізняються від нас (зовнішністю, думками, культурою, можливостями).

Рівні можливості — це коли кожна людина має шанс навчатися, розвиватися та досягати успіху, незалежно від її особливостей.

Продовжи фразу: «Я проявляю толерантність, коли…»

Толерантність робить наш клас дружнішим

Рівні можливості допомагають кожному розкрити свій потенціал

Стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе.

Вже четверті роковини повномасштабного вторгнення РФ в Україну

24 лютого минає «рівно чотири роки, як Путін бере Київ за три дні», сказав президент України Володимир Зеленський у зверненні до співвітчизників у четверті роковини повномасштабного російського вторгнення. 

Пан президент назвав головним результатом чотирьох років опору агресії те, що «ми зберегли Україну»

Наша  сила в  національної єдності, згуртованості навколо ідей захисту суверенітету та незалежності нашої держави.

День Героїв Небесної Сотні

20 лютого щорічно відзначається День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року № 69/2015 "Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні"

 Пам’ять про подвиг Небесної Сотні вшановується під гаслом "Вдячні за свободу!"

Свобода – фундаментальна характеристика людського існування, це можливість вільного вибору та усвідомлення власної відповідальності за цей вибір. Герої Небесної Сотні зробили свій вибір – виборювати свободу та гідність, віддавши за це життя. Вони загинули за те, щоб Україна розвивалася як вільна демократична держава.

1918, 29 січня – відбувся бій під Крутами

 

    До кінця грудня 1917 року більшовики встановили владу на більшій частині Сходу України та почали наступ на Київ. Захищати столицю було нікому. 15-тисячна армія, яку на той момент мала УНР, була деморалізована довгою війною, розчарована у політиці Центральної Ради. В цих умовах стати на захист Києва були здатні, мабуть, лише  гімназисти та студенти. 5 січня 1918 року було створено студентський курінь Січових стрільців. 

    Бій під Крутами бій, що відбувся 29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина.

    Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.